Завдання трудового виховання.

Праця — важливий засіб морального, економічного, трудового, естетичного виховання. Це — внутрішня потреба людини, першооснова її буття. Наукові психолого-педагогічні дослідження і педагогічна практика засвідчують: уже трирічна дитина прагне до самостій­ності, елементарної трудової діяльності. Тому і вдома, і в дошкільному закладі слід підтримувати це прагнення малюка, формуючи постійну потребу в діяльності; вихо­вувати інтерес до праці та до результатів своїх трудових дій; ознайомлювати з працею дорослих, організовувати зустрічі з представниками різних професій; залучати до різних видів трудової діяльності.  Перехід нашого суспільства до ринкових відносин потребує кардинальних змін у трудовому вихованні підростаючого покоління. На перший план виступають такі якості особистості, як самостійність і підприємливість. Поряд з ними- компетентність, відповідальність, сумлінність у виконанні завдань, мобільність.  З перших днів від народження дитини батьки виношують сподівання, що вона виросте гармонійною особистістю, успішним спеціалістом, продовжить їх справу чи реалізує здібності і вміння у самостійно обраній сфері діяльності. Намагаючись виховати її цілеспрямованою, працелюбною, здатною долати труднощі на шляху до мети, вони покладають сподівання і на досвід дошкільних установ.   Трудове виховання дітей покликане забезпечити вирішення таких завдань:

1. Формування мотивації (потреб, інтересу, почуття обов'язку і відповідальності), позитивно-емоційного ціннісного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації людини.

2. Формування досвіду суспільно корисної виробничої діяльності, вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості.

3. Формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального, професійного і життєвого самовизначення.

Ці завдання є постійними і базовими. Їх конкретизація здійснюється через чинні програми виховання та навчання дітей дошкільного віку. Змінним компонентом є зміст, що розкриває сутність характеристики поставлених завдань. Тобто змінюється змістове наповнення програм: які саме знання давати дітям, з якими професіями знайомити, які практичні вміння формувати. На сучасному освітянському просторі діє декілька програм, найбільш популярними з яких є програми «Дитина» та «Я у Світі».

 Програма «Я у Світі» відповідає на питання «На що спрямувати розвиток дитини?». На думку розробників програми творчий педагог бачитиме напрямок розвитку особистості  дитини і зміст діяльності обере самостійно, з урахуванням потреб, можливостей та інтересів дітей своєї групи. Програма надає широкі можливості для творчості вихователів у вирішенні завдань трудового виховання, що мають врахувати індивідуальні особливості дітей, їх інтереси, особливості розвитку промисловості в кожному конкретному регіоні, інтереси та можливості вихователя, розташування дитячого садка.                      

 Для того щоб праця стала засобом виховання, вона повинна бути змістовною, мати особистісну і суспільно корисну значущість, чітку організацію. Процес праці слід будувати на моральних засадах (мета, процес, результат). Моральна сутність її виявляється не лише в бажанні тру­дитися, діяти творчо, домагатися значущого для себе та інших результату, а й у колективному характері трудової діяльності, що вимагає узгодження мети і дій її учасників, взаєморозуміння і допомоги. З огляду на особливості розвитку дітей дошкільного віку виокремлюють завдання трудового виховання, пов'язані з формуванням і розвитком мотиваційної сфери, навичок трудової діяльності, становленням особистості. У реальній педагогічній практиці воно покликане забезпечити: виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до їх результатів, поваги до людини-трудівника. Праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення суспільно значущих результатів. Ознайомлюючись із працею дорослих, дитина бачить трудовий процес, його конкретні результати, пізнає їх роль у задоволенні потреб людини. Оскільки дитина від природи схильна до наслідування, все цікаве її приваблює, педагог має широкі можливості для спрямування її вільної діяльності, ініціювання певних емоцій, прагнень. Від педагога залежить усвідомлення дітьми того, що праця потребує фізичних і вольових зусиль, уміння, терпіння.

  Спираючись на емоції дітей, бажання брати участь у житті і діяльності дорослих, вихователь роз'яснює, що саме працею дорослих створені всі блага, які їх оточують, наголошуючи, що сенс праці полягає у створенні необхідних для людини благ і розвитку самої людини (інтелекту, умінь, сили, цілеспрямованості, волі). Якщо праця не зорієнтована на конкретний результат, не створює необхідних суспільству, людям цінностей, то вона і не має суспільного значення. Бажано, щоб всі діти пізнавали це не лише зі слів, а й на конкретних життєвих прикладах. Такі старання педагога сприяють формуванню позитивного ставлення дитини до праці дорослих, людини-працівника, майстра своєї справи, розумінню суспільно значущих мотивів пра­ці, усвідомленому прилученню до трудової діяльності.